Путін і "цар-жопа", або фрейдистські комплекси Володимира Володимировача і мистецтво, котре завжди у боргу

Російський президент вкотре помітив територію черговим пам'ятником, пише у своєму блозі на "Новому часі" журналіст Олег Шама, передають Патріоти України.

Не було б ніякого діла до того, які пам'ятники ставить Путін. Але він унадився це робити на нашій землі. При чому, як завжди, брешучи і собі, і своїм 86%, з якими війна закінчиться, мабуть, ні завтра, ні через рік.

Так от, черговий Олександр III. Тепер у Криму. Вже російські колеги нарахували з десяток ідейних і фактичних ляпів у монументі.

На цього царя бронзи викинуто чи не найбільше. Ще на початку минулого століття. Найзнаменитіший проект дожив до наших днів – Павла Трубецького. Скульптор віддав макет на конкурс і поїхав до Італії. Фігуру Олександра III відливали півтора року. Пам'ятник відкрили в 1909-му в Петербурзі. Ні на один монумент у світі не виливалося стільки сарказму як на цей. Всі знаменитості того часу вважали обов'язком висловитися і про сам пам'ятник, і про імператора.

Скульптор посадив царя на коня. Але тварина чомусь без хвоста і так дивно напружена, що звісно викликало хвилю непристойних тлумачень. Радше за все її спровокував Ілля Рєпін – його авторитет і оцінки мистецтва сприймали із відкритим ротом. Про коня він сказав: "Росія, придавлена тягарем одного з найреакційніших царів, задкує". А на відкритті взагалі закричав: "Так! Так! Товстозадий солдафон! Тут він увесь, тут і все його царювання".

Сам Трубецькой прокоментував свою роботу: "Я зобразив одну тварину на іншій". Довершив знущання Олександр Рославльов епіграмою в журналі "Сатирикон":

Третья дикая игрушка

Для российского холопа:

Был царь-колокол, царь-пушка,

А теперь еще царь-жопа.

Більше коментарів сучасників щодо того пам'ятника легко знайти у Вікіпедії. Чому їх варто нагадати? Та тому що ялтинський пам'ятник, освячений Путіним минулої суботи, в певному сенсі – репліка пітерського. Цар сидить не на коні, а на камені. Решта ж у його фігурі відсилає нас до обсміяної роботи Трубецького.

До правди, Олександр III був не найгіршим царем. Хоча б тому, що за нього Росія жодного разу не воювала. А це 13 років. І хто знає, якби не помер він від застуди досить рано, на 50-му році, можливо, подальша доля народів Російської імперії склалася б не настільки сумно.

Автори кримського пам'ятника помістили на постаменті фразу, яку приписують Олександрові III, "єдині союзники Росії – її армія і флот". І неважливо, він її сказав чи його військовий міністр Петро Ванновськй. Він міг просто так думати. Як і Путін, наприклад, цитуючи ці слова на відкритті. Хоча саме Олександр III вивів Росію з багаторічної політичної ізоляції і уклав військовий союз із Францією. А от нинішній російський цар робить усе геть навпаки.

Розповідали, що той імператор був незлостивим і з чудовим почуттям гумору. Йому приписують ще дві знамениті фрази.

Якось царю доповіли, що посилилися чутки, мовляв, його прадіда Павла I зачав не вінценосний Петро III, а фаворит Катерини Петро Салтиков. Імператор перехрестився: "Ну, слава богу, ми – росіяни». Незабаром хтось із радників повідомив, що підстав до таких чуток нема. Олександр знову перехрестився: "Ну, слава богу, ми – законні".

Коли імператору доповіли про смерть Чайковського, секретар запитав його – як ховати? Той відповів, мовляв, а в чому справа? "Так ведь содомит-с", – пояснив придворний. Цар нібито розпорядився: "Задниць в Росії багато, а Чайковський – один. Поховати, як годиться".

Що ж, ці приписувані Олександру III слова навряд чи виллють у бронзі. У всякому разі не за Путіна.