Сам собі Путін: Як минув 2017 рік для Росії

"Новий 2018 рік у Росії фактично почався лише 9 січня, коли країна прокинулася від своїх традиційних святкових гулянь. Проте, загальне ставлення росіян до минулого 2017 року можна сформулювати однією фразою: «Полотном дорога!» Майже у всіх сферах 2017 рік не став успішним для Росії, але, принаймні, обійшлося без серйозних катастроф", - пише у своєму блозі на НВ політолог Павло Баєв, передають Патріоти України.

"Поведінка Москви на міжнародній арені була напрочуд пасивною. Особливо, якщо порівнювати з 2014-м роком – агресією проти України, 2015-м – інтервенцією в Сирію, і 2016-м роком – незграбним втручанням у вибори в США. Військові навчання «Захід-2017» булипроведені з обережністю і не принесли сплеску політичної напруженості в Балтійському регіоні. На сході України в зоні конфлікту на Донбасі встановився режим припинення вогню, хоч і з численними порушеннями. Довгоочікуваною подією безумовно став обмін полоненими в кінці грудня. Безпрецедентне рішення Міжнародного олімпійського комітету про дискваліфікацію Росії за великомасштабну державну допінгову програму викликало обурення багатьох «патріотів». Але президент Володимир Путін вирішив «проковтнути» цю образу і дозволив російським («чистим») спортсменам взяти участь в зимових Олімпійських іграх 2018 року під нейтральним олімпійським прапором.

Головним ньюсмейкером поганих новин у 2017 році була Північна Корея, і Росія спробувала уявити себе як частину вирішення цієї проблеми. Але насправді Москва не докладала рук до спільних зусиль США і Китаю з нейтралізації ядерної загрози з Корейського півострова. Путін хоч і голосно критикував санкції за їхню неефективність, але кожного разу, коли в Раді Безпеки ООН розглядалося посилення режиму санкцій проти КНДР, Москва голосувала «за», беручи приклад з Пекіна. Розвиток стратегічного партнерства з Китаєм багато російських експертів виставляють, як одне з найголовніших досягнень минулого року. Втім, Путіна навряд чи влаштує роль «молодшого партнера» Китаю.

«Перемога» Росії в Сирії повинна була стати кульмінацією в міжнародному порядку денному Росії в 2017 році. Але спочатку розвалився план Путіна зібрати на «з'їзд» в Сочі опозиційні та урядові сили Сирії. Потім мінометних атак зазнала російська авіабаза Хмеймім у Сирії, що лише підкреслило вразливість російського військового контингенту. Росія виявилася залежною від підтримки Ірану, хоча Москва не може не помічати, що Тегеран проводить власну політику, неприйнятну для США, Саудівської Аравії та Ізраїлю.

Головним провалом (все ще поглиблюється) зовнішньої політики РФ в минулому році стало погіршення відносин зі Сполученими Штатами. Радість в Москві на початковому етапі, викликана початком епохи Дональда Трампа, змінилася на серйозне занепокоєння з приводу нарощування військового потенціалу США, а також введення нових санкцій. Путін все ще вважає, що ця двостороння криза викликана інтригами переможеної Демократичної партії США. Він утримується від критики Трампа, все ще сподіваючись на діалог. При цьому Путін не зміг втриматися від критики нової стратегії національної безпеки США, яку охарактеризував як «наступальну» та «агресивну».

Але що турбує російські еліти набагато більше, ніж ракети, – це майбутнє застосування персональних санкцій США. Герман Греф, голова Сбербанку Росії, заявив, що кроки проти російських грошей, які сховано на Заході, можуть призвести до того, що «холодна війна» здаватиметься «дитячою забавкою».

Вплив нових санкцій на Росію буде посилюватися внаслідок впливу США на глобальному енергетичному ринку, який продовжує неухильно зростати. Це чинить тиск на найчутливішу економічну складову Росії – ціну на нафту. Російський уряд намагається скинути з рахунку слабкі економічні показники країни та не допустити зростання інфляції, але він, як і раніше, не здатний виділити які-небудь джерела зростання економіки. Мабуть, Путін задовольняється економічним застоєм і, вочевидь, розраховує на низький попит на реформи серед розчарованого і дезорганізованого російського суспільства. Проте, йому потрібно знайти сильний меседж для своєї президентської кампанії. Тому що Олексій Навальний, якого офіційно дискваліфіковано як кандидата на президентських виборах, вже мобілізував незадоволених «все тими ж» перспективами Росії.

Путіну потрібні вибори 18 березня, щоб домогтися нової легітимації своєї влади, але йому нічого пообіцяти країні, крім самого себе. Наступною грандіозною подією в Росії повинен стати Чемпіонат світу з футболу 2018 року. Однак він відбудеться тільки в червні-липні. А після завершення міжнародного футбольного чемпіонату майбутнє Росії видається безперспективним.

Представники молодих поколінь вже висловлюються проти нудного і жорстко контрольованого політичного середовища, міський середній клас обурений хижацькою корупцією російських еліт. Так, у багатьох в Росії є підстави думати, що 2017 рік був не таким вже й поганим, як порівняти з 1917-м роком великого перевороту. І Путіну вигідно, щоб вся ця невизначеність тяглася якомога довше. Однак світ швидко рухається вперед, а Росія відстає все більше, і все менше країна готова до вирішення проблем завтрашнього дня".